Контрольна робота «Мова, літературна норма і лексикографія» з української мови для 10 класу

Б. відкривати Америку

Нормативним є словосполучення відкривати Америку. Зошит розгортають, а вікна відчиняють, тому відчиняти зошит і розплющувати вікна порушують лексичну сполучуваність, так само як розгортати Америку.

Г. Ми мандрували чудовими дорогами.

Нормативною є форма орудного відмінка дорогами без прийменника по. Форма по чудовим дорогам неправильна, найбільш цікавіший змішує дві форми ступеня порівняння, а форма по понеділкам неправильна, бо треба по понеділках.

В. до словника антонімів

Слова з протилежним значенням подає словник антонімів. Тлумачний словник пояснює значення слів, орфографічний подає їхнє написання, етимологічний розкриває походження.

А. ідентифікаційну

Мова, що відображає національні й культурні особливості людини, реалізує ідентифікаційну функцію. Комунікативна функція є спілкуванням, мислетвірна полягає у формуванні думки, а пізнавальна допомагає пізнавати світ.

Б. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає соціолінгвістика.

Правильне твердження про соціолінгвістику. Мова не буває класовою, особа не здатна змінити її за власним бажанням, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами.

Г. Що в ньому вже є риси української мови.

А. Кримський знайшов в Ізборнику Святослава риси української мови. Інші твердження суперечать цьому висновку.

1 — В, 2 — Д, 3 — Б, 4 — А

Домовленість у розмові є спілкуванням, тобто комунікативною функцією. Вираження радості вигуком виявляє внутрішній світ людини, тобто емоційну функцію. Назва нового явища є номінативною функцією, а єдність народу завдяки спільній мові є об’єднувальною функцією. Подумки обчислена площа трикутника не ілюструє жодної з названих функцій.

Б. Тлумачний словник пояснює значення слів.; Д. Фразеологічний словник пояснює стійкі сполуки слів.; Е. Словник синонімів подає слова, близькі за значенням.

Правильні твердження про тлумачний словник, словник синонімів і фразеологічний словник. Орфографічний словник подає написання, етимологічний розкриває походження слів, а словник антонімів подає слова з протилежним значенням.

В → Б → Г → А

Спершу була проукраїнська мова (з VIII до XI століття), потім староукраїнська (з XI до кінця XIV століття), далі середньоукраїнська, а найпізніше нова українська мова.

1 — Г, 2 — Д, 3 — А, 4 — Б

Слова гребля, стріха, лагодити є українською лексикою. У словах жона, чоловік е перейшло в о після шиплячих. Форми дорозі, дієці, кожусі мають чергування г-з, к-ц, х-с у давальному відмінку. Слова знатиму, робитиму є формами майбутнього часу. М’яке закінчення дієслів третьої особи (носить, косить) не ілюструє жодного з наведених прикладів.

В. Лексикографія є наукою про укладання словників.

Лексикографія є наукою про укладання словників. Довідкова література належить до лексикографічних джерел, а правила розділових знаків і виникнення мов лексикографія не вивчає.

1 — Г, 2 — Д, 3 — Б, 4 — А

У реченні про зустріч з Ігорем неправильна форма знахідного відмінка, треба Ігоря, тобто порушено морфологічну норму. У реченні про випадкові дати треба вжити слово збіг, тобто порушено лексичну норму. У реченні із завідувачем треба завідувач відділу, тобто порушено синтаксичну норму. У реченні зі словом мята треба м’ята з апострофом, тобто порушено орфографічну норму. Пунктуаційна норма не порушена в жодному реченні.

В. Належність цього твору до жанру новели не викликає сумнівів.

Нормативним є слово належність, а не приналежність. У реченні зі словом співпадіння треба вжити слово збіг, а в реченні з потягом слово прийшлося є русизмом, правильно довелося.

А. Цей вірш найцікавіший у збірці.

Найвищий ступінь порівняння прикметника утворюється формою найцікавіший. Форми самий цікавий, більш найцікавіший і найбільш цікавіший порушують морфологічну норму.

Б. до орфографічного словника

Правильне написання слів подає орфографічний словник. Тлумачний пояснює значення, етимологічний розкриває походження, а словник синонімів подає близькі за значенням слова.

Г. номінативну

Усе пізнане людиною одержує свою назву, і це номінативна функція. Спілкування, вираження почуттів і єднання народу є іншими функціями.

В. Мова розвивається за своїми об’єктивними законами.

Мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Шевченко лише виявив приховані можливості мови, мова не буває класовою, а від мовної політики залежить доля окремих мов.

А. староукраїнська мова

Часом від XI століття до кінця XIV століття датують староукраїнську мову. Проукраїнська мова належить до VIII-XI століть, а середньоукраїнська й нова українська мови з’являються пізніше.

1 — Б, 2 — В, 3 — А, 4 — Д

Добір слів для формулювання думки є мислетвірною функцією. Вираження національної й культурної належності мовою є ідентифікаційною функцією. Пізнання світу через підручник є пізнавальною функцією, а домовленість про ціну є спілкуванням, тобто комунікативною функцією. Ліплення фігурки з глини не ілюструє жодної з названих функцій.

Б. Словник синонімів подає слова, близькі за значенням.; Г. Словник антонімів подає слова з протилежним значенням.; Е. Етимологічний словник розкриває походження слів.

Правильні твердження про словник синонімів, етимологічний словник і словник антонімів. Тлумачний словник пояснює значення слів, а не лише наголос, орфографічний словник подає написання, а фразеологічний пояснює стійкі сполуки слів.

Б → Г → А → В

Спершу була староукраїнська мова, далі рання середньоукраїнська, потім пізня середньоукраїнська, а найпізніше нова українська мова.

1 — Д, 2 — А, 3 — Б, 4 — В

Слова стріха, туга, повінь є українською лексикою. У словах брав, косив, ходив дієслова минулого часу мають кінцеву літеру в. Слова носить, косить мають м’яке закінчення третьої особи, а слова знаємо, ходимо мають закінчення -мо. Перехід о в і в закритому складі не ілюструє жодного з наведених прикладів.

Б. Словники й довідкова література, зокрема на електронних носіях, є лексикографічними джерелами.

Лексикографічними джерелами є словники й довідкова література, зокрема на електронних носіях. Електронний словник теж є таким джерелом, вони не обмежуються паперовими виданнями й не подають лише правила розділових знаків.

1 — Б, 2 — А, 3 — Д, 4 — В

У реченні про Карпати треба вжити форму дорогами без прийменника по, тобто порушено морфологічну норму. У реченні зі словом співпадіння треба слово збіг, тобто порушено лексичну норму. У реченні про вік треба старша за мене, тобто порушено синтаксичну норму. У реченні про подвір’я слово бур’ян пишемо з апострофом після р, тобто порушено орфографічну норму. Стилістична норма не порушена в жодному реченні.