Тест «Апостроф і знак м’якшення» з української мови для 10 класу

В. Два звуки, [й] і голосний

Після апострофа букви я, ю, є, ї позначають два звуки, [йа], [йу], [йе], [йі], тому м’ята вимовляємо [мйáта].

Б. прислів..я, верб..я, Лук..янівка

Прислів’я, верб’я і Лук’янівка пишемо з апострофом: перед губним немає іншого приголосного кореня (р не враховують), а Лук’янівка походить від Лук’ян. У словах мавпячий, дзвякнути і посвячений перед губним стоїть приголосний кореня, тому апостроф не потрібен.

А. Перед губним [в] у корені стоїть інший приголосний

Апостроф після губного не пишемо, якщо перед ним у корені стоїть інший приголосний, крім р. У слові свято перед [в] стоїть [с].

В. об’єднання; Г. тім’я; Д. пір’їна

Тім’я, об’єднання і пір’їна пишемо з апострофом: після губного без приголосного перед ним, після префікса на твердий приголосний і після твердого р. Тьмяний і рядина пишемо без апострофа, бо перед м стоїть приголосний кореня, а р у слові рядина м’який.

Г. б, п, в, м, ф

Апостроф пишемо після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф, наприклад рум’яний, черв’як.

В. буряк, повітря, розійтися

У словах буряк і повітря р м’який, тому апостроф не пишемо, а в слові розійтися після префікса стоїть і, а не я, ю, є, ї. У решті рядків пропущено апостроф у словах подвір’я, зв’язок і торф’яна.

Б → А → Г → В

Спочатку знаходимо я, ю, є, ї після приголосного, потім з’ясовуємо, яка буква перед ними, далі перевіряємо приголосний перед губним і лише тоді вирішуємо, чи ставити апостроф.

Б. Коли р твердий і у вимові після нього чуємо [й]

Після р апостроф пишемо, якщо він позначає твердий звук і у вимові чуємо [й], як у бур’ян. Після м’якого [р’] апостроф не пишемо, як у буряк.

А. під’ярок

У слові під’ярок апостроф стоїть після префікса під-, що закінчується твердим приголосним. В інших словах апостроф пишемо після твердого р, після губного в і в слові Лук’ян.

Г. Апостроф пишемо перед йо після губного: Солов’йов

Апостроф ставимо лише перед я, ю, є, ї, тому прізвище Соловйов пишемо без апострофа. Решта тверджень відповідає правилу.

В. робляться, дивишся, забудеться

У дієсловах на -ться м’який знак пишемо після т, а в сполученні -шся після ш його немає. У решті рядків пропущено м’який знак у словах посіється, пнеться і здовжується.

Б. Після букв на позначення губних, шиплячих і р

М’який знак не пишемо після губних, шиплячих і р, як у словах степ, ніж, Харків. У решті випадків м’який знак пишемо.

А. Коли злива рясна, дерев не поливають.; Б. Як на ноги зіп’явся, то й за працю взявся.; Д. Залізо іржа з’їдає, а заздрісний від заздрощів погибає.

Без помилок записано прислів’я зі словами з’їдає, зіп’явся і рясна. У слові бур’яну пропущено апостроф після твердого р, а у слові з’їси після префікса з-.

А. латинська

У словах козацький і латинська м’який знак стоїть у суфіксах -цьк- і -ськ-. У слові ненька він стоїть у сполученні -ньк-, у слові пальці після м’якого л перед приголосним, у слові паморозь у кінці слова.

В → А → Г → Б

Щоб пояснити написання, спершу називаємо початкову форму донька, знаходимо в ній -ньк-, застосовуємо правило про збереження м’якого знака в похідних і лише потім записуємо доньці.

Г. забаган..ці

У слові забаганці м’який знак не пишемо, бо в сполученні -нк- і похідних його немає (забаганка, забаганці). У словах сільський і мелітопольський м’який знак стоїть після м’якого л перед приголосним, а в слові няньці він зберігається в похідному від -ньк-.