Тест «Фонетичні засоби виразності та інтонація» з української мови для 10 класу

Г. алітерація

Алітерацією називають повторення певних приголосних звуків у словах речення. Воно підсилює звучність тексту й допомагає створити художній образ.

Б. мелодика, інтенсивність, паузи, темп, тембр

Інтонацію утворюють мелодика, інтенсивність, паузи, темп і тембр мовлення. Рима, алітерація й асонанс належать до звукових повторів, а не до складників інтонації.

В. алітерація; Г. звукова анафора; Д. асонанс

До звукових повторів підручник відносить звукову анафору, алітерацію, асонанс, звукову епіфору та риму. Логічний наголос, тембр і іронія до них не належать.

А. [х]

Усі три слова рядка починаються зі звука [х]. Повторення початкових звуків у сусідніх словах і є звуковою анафорою.

В. підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити

Інтенсивність полягає в посиленні голосу на слові, яке мовець хоче виділити, тобто в логічному наголосі. Швидкість мовлення визначає темп, а емоційне забарвлення належить до тембру.

Б → Г → А → В

Спочатку рядок читають уголос, потім знаходять повторювані звуки. За ними називають засіб фонетики й лише після цього з’ясовують його стилістичну роль.

Г. звуконаслідування

Звуконаслідуванням називають відображення звуків дійсності спеціально дібраними звуками, наприклад «Кру-кру!» у вірші про журавлів. Звуковідтворення натомість створює слухову картину стихії.

Б. Такі у Слові видноколи, що їх не збутися ніколи!

Слова видноколи й ніколи мають однакові кінцеві звуки -коли, тому тут звукова епіфора. В інших рядках повторюються початкові звуки слів, тобто це звукова анафора.

А. слова зі значенням сильної дії

За Г. Лейбніцом, звук [р] викликає сильний рух і шум, тому передає слова зі значенням сильної дії. М’який звук [л’] натомість пов’язують із тихим шумом і зменшувальним значенням.

В. своє ставлення до висловлюваного

Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного, вагоме вимовляється повільніше. Емоційне забарвлення створює тембр, а виділення слова голосом забезпечує інтенсивність.

Г. Звукова анафора є повторенням кінцевих звуків віршованого рядка

Звукова анафора полягає в повторенні початкових звуків, а кінцеві звуки повторюються у звуковій епіфорі. Решта тверджень відповідає означенням підручника.

А. Дуже швидке мовлення утруднює сприйняття; В. Інтонація, неадекватна до змісту, створює підтекст; Г. Надто повільна, тягуча мова послаблює увагу слухача

Надто швидке мовлення утруднює сприйняття, а тягуча мова послаблює увагу. Інтонація, що не відповідає змістові, створює підтекст. Надмірна гучність дратує, а порушення норми втомлює слухача.

Б. алітерація приголосного [с]

Звук [с] повторюється майже в кожному слові рядка, це алітерація. Вона створює приглушене, сумне звучання поезії.

А. слово з позитивним значенням вжито для прихованого глузування

Іронією називають різновид комічного, у якому для прихованого глузування вживають слово з позитивним значенням. Таке висловлювання супроводжує відповідна інтонація, наприклад удавано серйозна.

Б → Г → А → В

Текст починається з означення інтонації, далі перелічують її складники, потім кажуть про їхню єдність. Висновок про порушення норми можливий лише наприкінці.

В. обидві стосуються кінцевих частин слів у віршованих рядках

Звукова епіфора є повторенням кінцевих звуків у закінченнях слів рядка, а рима є співзвуччям кінцевих частин слів у поетичних рядках. Саме кінці рядків їх і поєднують.