Презентація «Фонетичні засоби виразності та інтонація» з української мови для 10 класу

Почніть із запитання рубрики: чи може інтонація фрази змінити її зміст. Відповіді одразу не давайте, нехай клас пригадає випадки, коли те саме речення звучало як докір або як жарт. Наголосіть, що інтонація належить до фонетики, а не до розділових знаків. Зверніть увагу на латинське intono, це ключ до розуміння руху тону.

Дайте учням прочитати кожен приклад уголос, міняючи паузу. Нехай клас назве, у якому випадку чути уточнення, а в якому характеристику. Зверніть увагу, що зміст тримається не на словах, а на їхньому звучанні. Типова помилка: учні шукають розділові знаки замість того, щоб почути перерву в потоці мовлення.

Покажіть, що звукова оболонка мови складається з набору звуків, наголосів та інтонацій і становить її фонетику. Слово так можна вимовити ствердно, запитально, здивовано, але три звуки в ньому залишаться тими самими. Підкресліть різницю: наголос стосується слова, інтонація цілого висловлювання. Помилка учнів: плутають наголос в окремому слові з логічним наголосом у реченні.

Пройдіть клітинки по черзі й запитайте, чи чути кожен елемент у власному мовленні. Зверніть увагу, що інтенсивність це і є логічний наголос, тобто посилення голосу на слові. Нагадайте, що всі елементи взаємопов'язані і становлять єдність. Помилка учнів: вважають темп і тембр одним і тим самим, хоча темп це швидкість, а тембр забарвлення.

Читайте речення по черзі й міняйте тон. У розповідному голос спадає до кінця, у питальному підвищується на слові куди, у спонукальному звучить наказ. Логічний наголос найчастіше падає на чорний і худий, на моря та на не проміняйте. Типова помилка: учні читають питальне речення зі спадним тоном і воно втрачає питальний сенс.

Запитайте, чим питальне речення відрізняється від спонукального на слух. Підведіть до думки, що завдяки інтонації речення диференціюються за метою висловлювання. Зверніть увагу на заперечну частку не в спонуканні, вона підсилює застереження. Помилка учнів: ставлять знак питання там, де є лише перелік або сумнів.

Проговоріть обидва варіанти вголос і попросіть клас переказати зміст кожного. Підкресліть, що паузи впливають на ритміку мовлення і сприяють виділенню певного змісту. Зверніть увагу, що це приклад з підручника, його варто запам'ятати. Помилка учнів: вважають, що розділовий знак лише прикрашає речення і не змінює смислу.

Поясніть, що темп передає ставлення мовця до висловлюваного, а тембр показує його емоцію. Попросіть учнів сказати одну фразу байдуже, схвильовано і грайливо, щоб почути різницю тембру. Нагадайте, що всі елементи працюють разом. Помилка учнів: думають, що темп можна міняти без наслідків для змісту.

Обговоріть, чи доводилося учням переставати слухати через швидкість або тихість мовлення. Підкресліть, що інтонаційний малюнок має свої усталені загальноприйняті норми. Зверніть увагу, що порушення норми не просто незручне, воно псує враження від мовця. Помилка учнів: вважають гучність ознакою впевненості.

Поясніть, що іронія вживає позитивне слово з протилежним змістом. Нагадайте, що вона супроводжується відповідною інтонацією, удавано серйозною, шанобливою або співчутливою. На письмі цей тон може відтворюватися лапками, а порядок слів теж відіграє роль. Помилка учнів: сприймають іронію як звичайну образу, хоча глузування тут приховане.

Пропущені букви відновлюємо так: називають, звичайно (двічі), життєдайну, Земля, Бережімо, величезне, високих, схвильовано, дерево, проростає, землі, великого, починається. Тип мовлення тут роздум, бо текст ставить запитання й доходить висновку, а спонукальне «Бережімо й шануймо його!» додає заклику. Логічний наголос падає на слова «матір'ю», «дім», «найкращим», «рідної землі». Помилка учнів: плутають тип мовлення зі стилем мовлення.

Поясніть механізм: коли інтонація не відповідає змісту, слухач шукає другий план. Наведіть приклад з підручника «Дуже ти мені потрібен», сказане з удаваною шанобливістю. Наголосіть, що підтекст може зовсім змінити зміст висловлювання. Помилка учнів: читають іронічну фразу буквально і не чують глузування.

Розповідні — пункти 2 і 3, питальні — 4 і 5, спонукальні — 1 і 6. Зверніть увагу, що «Слухай мудреця, а висновки роби сам» має форму спонукального речення з дієсловом у наказовому способі. Логічний наголос у питальних реченнях падає на слова «якого», «яка», «чи є». Помилка учнів: зараховують речення з дієсловом у другій особі до розповідних.

Правильна відповідь: ітиметься про те, що брат є львівським студентом. З тире слова студент у Львові стають однією характеристикою особи. Варіант про перебування у Львові стосується саме варіанта з комами. Типова помилка: учні вважають, що пауза лише полегшує дихання і не впливає на смисл.

Правильна відповідь: іронії. Іронія вживає позитивне слово з протилежним змістом і супроводжується удавано серйозною або шанобливою інтонацією. Логічний наголос тут теж є, але він лише засіб, а не саме явище. Типова помилка: учні вибирають логічний наголос, бо чують виділене слово.

Зберіть урок в одну картину: інтонація має п'ять складників, які працюють разом. Нагадайте висновок підручника, що досконале мовлення має бути інтонаційно виразним. Запитайте, який елемент учням найважче дається в читанні. Помилка учнів: зводять інтонацію лише до гучності.

У вправі 129 слова хороша, невеличка, біленька вжиті іронічно, бо далі йде перебільшений опис, який руйнує похвалу. Для прикладів іронії з Глібова годиться звернути увагу на моральні висновки байок. Нагадайте, що вдома читають уголос, інакше робота з інтонацією втрачає сенс. Помилка учнів: виписують приклади без пояснення, чому саме тут є глузування.