Самостійна робота «Ненаголошені голосні та сумнівні приголосні» з української мови для 10 класу

Б. кишеня, левада

У словах кишеня, левада перевіряємо написання за словником, і слово левада пишеться з буквою е. В інших рядках усі слова мають ненаголошене и в групах -ри- чи -ли- між приголосними у відкритому складі.

А. лебединий; Б. мотузка; Г. вершина

Слово вершина перевіряємо наголосом (верх), слово лебединий чергуванням е з і (лебідь), а в слові мотузка пишемо о, бо є слово мотузок. У слові шилестіти треба писати е, бо є наголошене шелест, а задумлевий треба писати задумливий, бо суфікс -лив- пишемо з и, як у слові жартівливий.

Б → Г → А → В

Спочатку виявляємо сумнів, потім добираємо слово, у якому приголосний стоїть перед сонорним, далі спостерігаємо його звучання і лише тоді робимо висновок про букву.

1 — Б, 2 — В, 3 — А, 4 — Г

У слові чашечка е перевіряємо словом чашка, де його немає. У слові село е чергується з і в слові сіл. У слові кожух ненаголошений о перевіряємо словом кожушок. У слові бриніти стоїть група -ри- між приголосними. Слово дерево ілюструє групу -ере-, якої немає серед правил.

1 — Б, 2 — Д, 3 — Г, 4 — В

У слові лавка звук в перед приголосним звучить як у. У слові розчистити префікс роз- перед шиплячим звучить як рож. У слові молотьба глухий т уподібнюється до дзвінкого б. У слові легкий дзвінкий г звучить як х. Дзвінкі приголосні в кінці слова не оглушуються, тому останній пункт не підходить жодному прикладу.

А. Над озером кружляла зозуля, а в очеретах шумів вітер.

У правильному реченні всі слова написано за нормою. Слово вогкий пишемо з г, хоча звучить як х. У слові голубка пишемо о, бо є слово голуб. Префікс без- завжди пишемо з буквою з, тому правильно безсоння.

В. широкий, стирати, вмирати

У словах широкий, стирати, вмирати пишемо букву и, бо широкий перевіряємо словом ширше (наголос на и), а в дієсловах стирати, вмирати пишемо и перед наголошеним суфіксом -а-. В інших рядках усі слова мають букву е в корені.

А. молотьба; Г. якби; Д. лічба

Слова молотьба, лічба й якби написано за нормою, бо приголосний перевіряємо спорідненим словом, де після нього стоїть голосний, а префікс чи частку пишемо за правилом. У слові боротьба треба писати м’який знак, у слові клятьба букву т, а правильно писати аякже.

В → А → Г → Б

Спершу фіксуємо сумнів, потім добираємо споріднене слово, спостерігаємо в ньому випадання голосного і лише тоді робимо висновок про букву е.

1 — В, 2 — А, 3 — Г, 4 — Б

У слові хлопець е випадає у формі хлопця. У слові полетіти е чергується з і в слові політ. У слові голубка о перевіряємо словом голуб. У слові кривавий стоїть група -ри- між приголосними. Слово левада перевіряють за словником, тому воно не ілюструє жодного правила.

1 — Г, 2 — А, 3 — В, 4 — Д

У слові казка дзвінкий з перед глухим к залишається дзвінким. У слові розжувати префікс роз- перед шиплячим звучить як рож. У слові давно звук в перед приголосним звучить як у. У слові дігтяр дзвінкий г перед т звучить як х. Глухі приголосні перед сонорними не змінюються, тому останній пункт не підходить жодному прикладу.

Г. Над озером кружляли ластівки, а на березі шелестів очерет.

У правильному реченні слово шелестів перевіряємо наголошеним шелест. У слові шелестіння пишемо е за тією ж перевіркою. У слові легко дзвінкий г стоїть перед к, і його слід писати, хоча чути х. У слові стежка е наголошений, тому пишемо стежка.