Контрольна робота «Розвиток писемного мовлення» з української мови для 10 класу

А. План

План є найкоротшим видом записів, бо його пункти лише стисло формулюють питання тексту. Конспект є найбільш розгорнутою формою запису, тези передають основні положення тексту, а тематичні виписки подають цитати.

В. надлишковість через повторення інформації та зайві фрази

Найпоширенішою помилкою є надлишковість, яка виникає через повторення інформації, зайві фрази, вставні слова та складні підрядні конструкції. Інші варіанти не названо найпоширенішими помилками.

Б. зачин, стислий переказ змісту твору або його опис, підсумок з оцінкою

Відгук здебільшого має зачин, стислий переказ змісту твору або його опис і невеликий підсумок з оцінкою. Бібліографічний опис, перелік проблем, актуальність і адресат належать до анотації, а план, тези, виписки й конспект є видами записів.

Г. Складають план тексту

Конспект обов’язково має відповідати планові тексту, тому спочатку складають план, а потім з опорою на нього пишуть конспект.

А. Вступна

Структура анотації така, що вступна частина містить бібліографічний опис джерела. В основній частині подають перелік проблем, висновки, мету й елементи оцінки, а в заключній актуальність і адресата.

В. оперативність, актуальність, лаконічність, відверта оцінність

Для відгуку у ЗМІ характерні оперативність, актуальність, лаконічність і відверта підкреслена оцінність. Науковий безособовий виклад і посилання на наукові джерела для відгуку не потрібні, а оцінка в ньому обов’язкова.

1 — Б, 2 — Г, 3 — В, 4 — А

Запис із прізвищем автора, назвою, місцем і роком видання та обсягом є бібліографічним описом, тобто вступною частиною. Речення про події повісті й долі героїв подає основні проблеми твору, тому це основна частина. Речення про користь для старшокласників і вчителів та актуальність теми називає адресата й актуальність, тому це заключна частина. Цитата з точним покликанням на джерело є тематичною випискою. Речення про враження від виставки є зачином відгуку, тож не підходить до жодного поняття.

А. Вступною частиною анотації є бібліографічний опис джерела.; Б. Анотація стисло характеризує зміст книги, статті чи рукопису.; Г. Про високий рівень анотації свідчить обмежений обсяг.

Анотація стисло характеризує зміст джерела, її вступна частина містить бібліографічний опис, а обмежений обсяг свідчить про високий рівень. Переказ у всіх подробицях суперечить стислості. Довідкові та рекомендаційні анотації виокремлюють за змістом і цільовим призначенням, а не за повнотою охоплення. Надлишковість є найпоширенішою помилкою.

Б → Г → В → А

Спочатку уважно читають текст. Далі в кожній частині виділяють основні думки, які потім фіксують у пунктах плану. Наприкінці, з опорою на план, ці думки розгортають і конкретизують у конспекті своїми словами.

1 — А, 2 — В, 3 — Б, 4 — Д

Речення про афішу пояснює, що спонукало ознайомитися з твором, тому це зачин. Речення про кількість рушників і їхню символіку подає опис твору. Речення з висновком і порадою передає оцінку та ставлення, тобто є підсумком. Образна назва «Рушник, що розмовляє» є заголовком. Бібліографічного опису серед прикладів немає.

Б. Тематичні виписки найчастіше оформлюють як цитати з точним покликанням на джерело.

Тематичні виписки найчастіше оформлюють як цитати з точним покликанням на джерело. Їх роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез. Тези передають не зміст, а основні положення тексту, а план складають перед конспектом.

1 — Г, 2 — В, 3 — Б, 4 — Д

У першому реченні прийменник згідно з вимагає орудного відмінка, тому правильно «згідно з планом вчителя». У реченні про авторку відгуку слово «приймала» є калькою, правильно «брала участь». У реченні про гостей іменник має закінчення -ією, тому правильно «бібліографією». У реченні про тези після префікса на приголосний перед ї потрібен апостроф, тому правильно «до з’їзду». Правила про складні слова ці речення не порушують.

Б. Конспект

Конспект є найбільш розгорнутою формою запису. План найкоротший, тези передають лише основні положення, а тематичні виписки подають цитати.

Г. На довідкові та рекомендаційні

За змістом і цільовим призначенням виокремлюють довідкові (описові, інформаційні) та рекомендаційні анотації. Загальні та спеціалізовані анотації виокремлюють за повнотою охоплення змісту, а вступна й заключна є частинами анотації.

А. Від першої особи

У відгуку враження й думки здебільшого висловлюють від першої особи, бо його мета полягає у висловленні власної оцінки твору.

В. Змістове згортання

Змістове згортання тексту є скороченням з обов’язковим зазначенням основних думок. Дослівне переписування й цитування не скорочують текст за змістом, а розгортання, навпаки, конкретизує думки в конспекті.

Б. Актуальність і адресата джерела

Заключна частина анотації містить актуальність і адресата джерела. Бібліографічний опис належить до вступної частини, а перелік проблем, мета й елементи оцінки до основної.

Г. Тактовність, толерантність, ненав’язливість суджень

Для відгуку обов’язкові тактовність, толерантність і ненав’язливість суджень. Категоричність і нав’язування думки їм суперечать, а сухий безособовий тон не відповідає особистому характеру відгуку.

1 — А, 2 — Д, 3 — Б, 4 — В

Речення про типові помилки та способи їх уникнути подає основні проблеми книги, тому це основна частина. Речення про адресата й користь книги є заключною частиною. Запис із автором, назвою, місцем і роком видання та обсягом є бібліографічним описом, тобто вступною частиною. Цитата з покликанням на сторінку є тематичною випискою. Речення про мету відгуку не ілюструє жодного з названих понять.

Б. Анотація стисло передає основний зміст тексту.; Д. Анотація містить інформацію про новизну джерела порівняно з близькими до нього.; Е. Анотація заохочує до прочитання джерела.

Анотація містить інформацію про новизну джерела, заохочує до прочитання та стисло передає основний зміст. Повне повторення змісту суперечить стислості. Мета й оцінка книги належать до основної частини, а вступна містить бібліографічний опис. Складні підрядні конструкції, навпаки, спричиняють надлишковість.

В → Г → А → Б

Щоб скласти тези, спочатку уважно читають текст, потім обмірковують його зміст і визначають тему та головну думку. Лише після цього письмово викладають основні положення.

1 — В, 2 — Д, 3 — Г, 4 — А

Образна назва «Родина, яку не зламала війна» є заголовком. Речення про афішу пояснює, що спонукало ознайомитися з твором, тому це зачин. Речення про долю родини коротко переказує зміст вистави. Речення з висновком про те, що вистава варта уваги, є підсумком з оцінкою. Списку літератури серед прикладів немає.

А. Конспект має відповідати планові тексту, тому спочатку складають план.

Конспект обов’язково відповідає планові тексту, тому спочатку складають план. Найкоротшим видом записів є план, а твердження про передачу не змісту, а основних положень стосується тез.

1 — Д, 2 — Г, 3 — А, 4 — В

У першому реченні іменник на -ія в орудному має закінчення -ією, тому правильно «анотацією». У другому прийменник згідно з вимагає орудного відмінка, тому правильно «згідно зі статтею». У третьому після губного перед я потрібен апостроф, тому правильно «в пам’яті». У четвертому слово «приймає» є калькою, правильно «бере участь». Правил про подвоєння приголосних ці речення не порушують.