Самостійна робота «Суперечка, дискусія та дебати. Аргументація» з української мови для 10 класу

А. Готовність іти на компроміс

Готовність іти на компроміс не є причиною деструктивної суперечки, причиною є саме нездатність іти на компроміс. Нетерпимість до чужої думки, упевненість у власній непогрішності та категоричність суджень підручник називає причинами таких суперечок.

Б. Сперечальник приписує супротивникові слова, яких той не казав; Г. Сперечальник підмінює одне поняття іншим посеред обговорення

Правила забороняють приписувати супротивникові те, чого він не казав, і підміняти одні поняття іншими. Чітке визначення предмета, повага до опонента, спокійний тон і точна передача його думок відповідають правилам.

Г → А → Б → В

Спочатку формулюють тему, адже без неї не можна обирати позиції. Далі жеребкування розподіляє позиції між командами, потім команда аргументує свою позицію, а наприкінці судді підбивають підсумок і визначають переможців.

1 — Г, 2 — В, 3 — Б, 4 — Д

Той, хто висуває й обстоює думку, є пропонентом. Той, хто піддає сумніву й заперечує її, є опонентом. Положення, яке потрібно обґрунтувати, є тезою, а тривале спостереження, що підтверджує її, є аргументом. Слухачі в залі є аудиторією, тому не підходять до жодного поняття ліворуч.

1 — Б, 2 — Д, 3 — А, 4 — Г

Заздалегідь підготовлена публічна суперечка про наукове питання є диспутом. Боротьба принципово протилежних думок зі спростуванням супротивника є полемікою. Спільний пошук відповіді на спірне питання через порівняння думок є дискусією. Обговорення доповіді на зборах є дебатами. Публічний діалог не підходить до жодної ситуації.

В. Першим кроком аналізу аргументації є з’ясування точок зору сперечальників і предмета суперечки

Підручник називає першим кроком аналізу будь-якої аргументації з’ясування точок зору сперечальників і предмета суперечки. Перевірка цитат не передує цьому кроку. Звернення до авторитетного спеціаліста є лише одним зі способів розв’язати суперечку. Аргументи, що звучать переконливо, також потребують аналізу.

Г. Лекція, молитва й доповідь теж є суперечкою

Лекція, молитва й доповідь не є суперечкою, бо в них немає зіткнення думок. Решта тверджень відповідає підручнику.

В. Сперечальник розширює предмет суперечки й відволікається від основної теми; Д. Сперечальник підвищує голос і вживає образливі слова

Підвищувати голос і вживати образливі слова заборонено правилами. Розширювати предмет суперечки й відволікатися від основної теми теж не можна. Чітке визначення предмета, повага до супротивника, достовірні аргументи та однозначні висловлювання правилам не суперечать.

Б → Г → А → В

Текст починається з тези першого сперечальника. Далі він пояснює її, потім опонент заперечує, а наприкінці стоїть висновок зі словом «отже», який підсумовує обидві позиції. Речення про пояснення не може бути першим, бо в ньому є займенник «він», який потребує попереднього згадування сперечальника.

1 — Б, 2 — А, 3 — Д, 4 — В

Люди, які читають суперечку й оцінюють положення, є аудиторією. Той, хто піддає сумніву істинність положення, є опонентом. Положення, яке потрібно обґрунтувати, є тезою, а результат спостережень, що її підтверджує, є аргументом. Школяр, який висуває й обстоює думку, є пропонентом, якого немає ліворуч.

1 — Д, 2 — А, 3 — Б, 4 — В

Обговорення пропозицій, висловлених у доповіді, є дебатами. Прагнення перемоги над супротивником замість згоди є ознакою полеміки. Спільне з’ясування й порівняння точок зору для пошуку істини є дискусією. Заздалегідь підготовлена суперечка фахівців на суспільно важливу тему є диспутом. Публічний діалог не підходить до жодної ситуації.

Б. У суперечці заради істини сперечальники старанно добирають і аналізують взаємні докази й спільно шукають істину

Підручник описує суперечку заради істини як спільний пошук істини через добір і аналіз взаємних доказів. Суперечка заради самої суперечки не має на меті осягнення істини. Суперечка заради істини можлива лише між компетентними людьми. Погоджуватися з положеннями супротивника характерно для пошуку істини, а не для суперечки заради перемоги.