Самостійна робота «Подвоєння букв і подовження приголосних» з української мови для 10 класу

Б. вершинний, віконниця, дерев’яний

У слові дерев’яний подвоєння нема, бо основа дерев’ закінчується не на н. Решта слів у цьому рядку (вершинний, віконниця) пишуться з нн. У всіх інших рядках кожне слово має подвоєну букву: на межі префікса й кореня, основи й суфікса або в словах з особливим написанням.

А. юний; Д. скляний; Е. буквений

У словах юний, буквений і скляний на межі основи та суфікса нема збігу двох н, тому пишемо одну н. У словах законний, старанний і притаманний буква н подвоюється.

Б → В → Г → А

Спочатку треба виділити твірну основу й суфікс, інакше нічого зіставляти. Потім порівнюють останню букву основи з першою буквою суфікса. Лише після зіставлення можна зробити висновок про збіг двох однакових приголосних. Нарешті слово записують з двома буквами н.

1 — Д, 2 — В, 3 — А, 4 — Г

У слові оббігти префікс об- стикається з коренем бігти, обидві частини мають б. У слові піднісся форма на с поєднується з часткою ся. Слово козаччина походить від козацький, де є суфікс -цьк-, тому ч подовжується. Слово юннат утворилося зі слів юний і натураліст, на їхній межі збігаються дві н. Слово качиний подвоєння не має, тому не ілюструє жодного правила.

1 — Г, 2 — Д, 3 — В, 4 — А

У слові колосся приголосний між двома голосними в іменнику середнього роду подовжується. Слово страшенний має наголошений суфікс -енн- і означає велику міру якості. Слово вихований є дієприкметником, тому має одну н. У слові ввечері префікс в- збігається з коренем, що починається на в. Випадіння приголосного в групі приголосних не ілюструє жоден приклад.

Г. У слові гілля подовжується л, бо це іменник середнього роду й л стоїть між двома голосними

Слово гілля є іменником середнього роду, а л стоїть між двома голосними, тому приголосний подовжується. У слові радістю с не стоїть між голосними, тому подовження нема. Слово кошеня називає маленьку істоту, а такі іменники подовження не мають. Губні та р не подовжуються, тому пишемо матір’ю.

В. блаженний, мерзенний, олов’яний

Слово олов’яний пишеться з однією н, бо основа олов’ закінчується не на н. Слова блаженний і мерзенний мають наголошений суфікс -енн- у прикметниках-старослов’янізмах і пишуться з нн. У решті рядків подвоєння є в кожному слові: на межі префікса й кореня, у суфіксах -енн- і -анн- або у словах з особливим написанням.

А. ніччю; Б. знання; В. статті

У словах знання, статті й ніччю приголосний стоїть між двома голосними, тому подовжується. У словах бажань, щастя й облич він стоїть не між голосними, тому подовження нема.

В → Г → Б → А

Спочатку іменник ставлять в орудний відмінок однини, бо саме в ньому з’являється закінчення -ю. Далі знаходять приголосний перед цим закінченням. Потім перевіряють, чи він стоїть між двома голосними. Якщо так, подовжений приголосний записують двома однаковими буквами.

1 — В, 2 — Д, 3 — Г, 4 — Б

Слово здоровенний означає більшу від звичайної міру якості, тому має нн. Слово благословенний є прикметником-старослов’янізмом і також пишеться з нн. Слово приречений є дієприкметником, тому має одну н. Іменник старанність зберігає нн від прикметника старанний. Слово юність походить від прикметника з однією н, тому не ілюструє жодного правила.

1 — Д, 2 — А, 3 — Б, 4 — В

Слово знаряддя є іменником середнього роду, д стоїть між голосними, тому треба писати дд. У слові подорожжю приголосний ж перед закінченням -ю подовжується. У слові радістю т не стоїть між голосними, тому подвоювати його не можна. Слово священний є старослов’янізмом з наголошеним суфіксом, тому пишеться з нн. Правило про префікс і корінь не стосується жодного з речень.

А. Старий гострив ніж сталлю, не поспішаючи.

У слові сталлю приголосний л стоїть між двома голосними перед закінченням -ю, тому подовжується. У словосполученні про птахів потрібно журавлиний, а журавлинний стосується ягоди. У слові ніжністю т не стоїть між голосними, тому подвоєння хибне. Слово шалений належить до тих, що мають одну н.