Презентація «Подвоєння букв і подовження приголосних» з української мови для 10 класу

На цьому уроці розберемо два різні явища, які на письмі виглядають однаково як дві однакові літери. Подовження приголосних звуків — це фонетичний процес, коли м'який приголосний між голосними вимовляється довше. Подвоєння приголосних виникає на межі морфем або внаслідок історичних змін. На фото колосся пшениці, у цьому слові дві літери с позначають подовжений м'який приголосний [с']. Зверніть увагу, що мета уроку — навчитися розрізняти ці випадки.

Усі три слова мають дві однакові літери, але причини різні. У слові беззмінний подвоєння з виникає на межі префікса без- і кореня змін-. У слові життя подвоєння т позначає подовжений м'який приголосний [т'] між голосними. У слові страшенний подвоєння н є в наголошеному суфіксі -енн-, що вказує на збільшену міру ознаки. Підведіть учнів до висновку, що подвоєння на письмі має різну природу.

Систематизуємо причини появи двох однакових літер. Перші дві групи це подвоєння на межі морфем, третя група це фонетичні зміни, четверта це подовження м'яких зубних і пом'якшених шиплячих приголосних. Наголосіть, що подовження не є різновидом подвоєння, це окремий фонетичний процес, але на письмі обидва явища дають дві однакові літери. Типова помилка учнів: плутати подовження м'яких приголосних із подвоєнням на межі морфем.

Перші три картки — подвоєння на межі морфем: префікс + корінь, корінь на -н- + суфікс -н-, основа на -с + постфікс -ся. Четверта картка — наголошені прикметникові суфікси -енн-, -анн-, -янн-, де дві літери н належать суфіксу. Наприклад, у слові наддніпрянський префікс над- закінчується на д, а корінь починається на д. У слові туманний основа туман- закінчується на н, а суфікс -н- починається на н. У слові розрісся основа минулого часу на -с приєднує постфікс -ся. У прикметниках із наголошеними суфіксами -енн-, -анн-, -янн- пишемо дві літери н. У прикметнику незрівнянний наголошений суфікс -янн-, тому пишемо дві літери н.

Порівнюємо випадки, коли в прикметниках і дієприкметниках пишемо дві або одну літеру н. Зверніть увагу, що в дієприкметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен- пишемо одну літеру н. Типова помилка: писати дві літери н у дієприкметниках, наприклад, сказанний замість сказаний. Наголосіть, що наголошені суфікси -енн-, -анн-, -янн- у прикметниках зі значенням збільшеної міри пишуться з двома н. Окремо виділено випадок, коли основа прикметника закінчується на -н-, а суфікс починається на -н-: законний, істинний, туманний. Старослов'янізми треба запам'ятати.

Правильний розподіл: з двома літерами н: здоровенний, височе́нний. З однією літерою н: заворожений, працевлаштований, дзвіниця, буквений, змінений, забезпечений. Поясніть, що заворожений, змінений, працевлаштований і забезпечений це дієприкметники, у яких -ен- є дієприкметниковим суфіксом, тому пишемо одну н. Не можна казати, що кожен дієприкметник автоматично має одну н: порівняйте з'єднаний, де -н- стоїть на межі кореня і суфікса. Здоровенний і височе́нний мають наголошені суфікси -енн-. Буквений утворений від буква за допомогою -ен-, тому одна н. Дзвіниця має одну н. Не плутайте височе́нний (дві н, суфікс -енн-) із височезний (одна н, суфікс -езн-).

Розглядаємо умови подовження м'яких приголосних. Подовження залежить від позиції між голосними та морфологічної групи. Сама лише позиція між голосними не означає подовження, потрібно ще, щоб приголосний належав до відповідної морфологічної групи. Це стосується м'яких зубних [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'] та пом'якшених шиплячих [ж'], [ч'], [ш']. Подовження відбувається в іменниках середнього роду II відміни, в орудному відмінку однини III відміни, у словах-винятках. Не подовжуються іменники IV відміни та приголосні, що не стоять між голосними. Виняток становить дієслово ллю, у якому [л'] подовжився на початку слова. Типова помилка: подовжувати приголосний у слові радістю, хоча він не між голосними.

Існують різні історичні причини появи двох однакових літер. У словах козаччина, Донеччина, Вінниччина подвоєння виникло внаслідок фонетичних змін від слів козацький, донецький, вінницький. У старослов'янізмах священний, блаженний, вогненний, окаянний подвоєння збереглося з давньої мови. Також є окремі слова, які треба просто запам'ятати: бовван, ввесь, ввічливий, Ганна, овва, ссати. Наголосіть, що ці випадки не підпадають під сучасні правила, тому їх перевіряють за словником.

Пояснюємо, як фонетичне подовження передається на письмі. Коли м'який приголосний стоїть між двома голосними, він вимовляється довше. Це явище властиве українській мові. На письмі такий довгий звук позначаємо двома однаковими літерами. Наприклад, у слові життя звук [т'] стоїть між [и] та [а] і вимовляється довго, тому пишемо дві літери т. Зверніть увагу, що подовження не виникає, якщо приголосний не між голосними, як у слові радістю. Окремо є виняток: у дієслові ллю [л'] подовжений на початку слова, не між голосними.

Правильна відповідь життя. У цьому слові м'який приголосний [т'] стоїть між голосними [и] та [а], тому він подовжується і на письмі позначається двома літерами т. У слові радістю приголосний [т'] не між голосними, тому подвоєння немає. У слові знань немає умов для подовження. Теля це іменник IV відміни, у якому м'який приголосний не подовжується, тому на письмі одна літера. Типова помилка: вибирати слово радістю, плутаючи його з подовженням.

Розбираємо типові помилки учнів. У дієприкметниках у суфіксах -ан-, -ян-, -ен- пишемо одну літеру н, тому правильні варіанти сказаний і зв'язаний. В орудному відмінку іменника радість пишемо одну літеру т, бо приголосний [т'] не стоїть між голосними. Слово священний належить до старослов'янізмів, де пишемо дві літери н, тому писати священий з однією н неправильно. Наголосіть, що подвоєння не виникає автоматично в усіх формах.

Правильний розподіл: з подовженням: свавілля, відповіддю, здобиччю, взуття, Ілля, рілля. Без подовження: статей, каченя, скорочень, вістю. Поясніть, що свавілля це іменник середнього роду II відміни, тому л подовжується. Відповіддю та здобиччю це орудний відмінок III відміни, тому д і ч подовжуються. Взуття це іменник середнього роду II відміни, тому т подовжується. Ілля і рілля це слова-винятки. Статей це родовий відмінок множини від стаття, тут подвоєння немає. Каченя це іменник IV відміни, не подовжується. Скорочень не має подовження, бо приголосний не між голосними. Вістю не подовжується, бо приголосний не між голосними. Типова помилка: подовжувати каченя або вістю.

Показуємо взаємозв'язок між фонетикою та орфографією. Подовження приголосних — це фонетичний процес, коли звук вимовляється довше. На письмі ми передаємо цей довгий звук двома однаковими літерами. Наприклад, звук [т':а] у слові життя передаємо буквосполученням ття. Зверніть увагу, що не всі подвоєння на письмі є подовженням звуку. Наприклад, у слові беззмінний подвоєння з виникає на межі морфем, а не через довшу вимову.

Правильна відповідь законний. У цьому слові основа закінчується на н, а суфікс починається на н, тому пишемо дві літери н. У слові сказаний одна літера н, бо це дієприкметник. У слові водяний одна літера н, бо це прикметник, утворений від іменника за допомогою суфікса -ян-. У слові юний теж одна літера н, бо це прикметник, який не має подвоєння. Типова помилка: вибирати сказаний, плутаючи дієприкметник із прикметником.

Правильні відповіді такі. У слові ллються пишемо дві літери л, бо це подовження на початку слова, хоч воно не між голосними, це виняток. У слові радістю пишемо одну літеру т, бо приголосний [т'] не стоїть між голосними. Поясніть, що в слові ллються звук [л'] подовжується, і це відображено на письмі. Типова помилка: писати радісттю з двома т.

Підсумовуємо вивчене. Дві однакові літери на письмі можуть виникати з різних причин. Подвоєння виникає на межі морфем або внаслідок історичних змін. Подовження виникає, коли м'який приголосний стоїть між голосними. Наголосіть, що для правильного написання треба визначити причину появи двох літер. Типова помилка: вважати всі подвоєння подовженням.

Поясніть домашнє завдання. Вправа 87 допоможе закріпити розподіл слів з подвоєнням і без нього. Складання речень зі словами-винятками розвиває навички застосування правила на практиці. Нагадайте, що слова-винятки треба запам'ятати. Наступного уроку перевіримо виконання.