Самостійна робота «Звуки, фонеми та їх класифікація» з української мови для 10 класу

В. Звук [и] є голосним високого підняття

Звук [и] належить до голосних високо-середнього підняття, а високе підняття мають [і] та [у]. Решта тверджень відповідають підручнику, бо голосних шість, огубленими є лише [о] і [у], а [а] має низьке підняття.

А. [й]; В. [л’]

Звуки [л’] та [й] належать до сонорних, у яких голос переважає над шумом. Звук [ц] глухий, [ф] глухий без дзвінкої пари, [д] дзвінкий шумний.

В → Б → Г → А

Спочатку йде губний [б], далі передньоязиковий [т], потім середньоязиковий [й] і наприкінці задньоязиковий [к].

1 — Г, 2 — В, 3 — А, 4 — Б

Африкатом є [ц], бо зімкнення переходить у коротку щілину. Задньоязиковим є [к], дрижачим є [р], а губним є [ф]. Звук [й] середньоязиковий, тому він зайвий.

1 — Б, 2 — А, 3 — Д, 4 — В

У парі коса і коза глухий звук протиставлений дзвінкому. У парі рис і рись твердий приголосний протиставлений м’якому. У парі крам і кран губний [м] протиставлений передньоязиковому [н]. У парі двір і звір зімкнений [д] протиставлений щілинному [з]. Ступінь підняття язика стосується голосних, тому така ознака зайва.

Б. У слові футбол звук [д] представляє фонему /т/

У слові футбол звук [т] під впливом дзвінкого [б] вимовляється як [д], але цей звук представляє фонему /т/. Твердження про одиницю мовлення та одиницю мови переплутано, бо фонема належить мові, а звук мовленню. Фізичним явищем є звук, а не фонема. Залежною величиною є звук, а фонема величина стала.

А. Звук [м] належить до шумних дзвінких приголосних

Звук [м] належить до сонорних приголосних, а не до шумних дзвінких. Решта тверджень відповідають підручнику, бо [й] завжди м’який, [р] і [р’] дрижачі, а [ф] глухий без пари.

Б. [с]; Г. [ф]

Звуки [с] і [ф] глухі, бо складаються тільки з шуму. Звуки [н] та [в] сонорні, а [д] дзвінкий шумний.

Б → Г → А → В

Низьке підняття має [а], середнє [е], високо-середнє [и], а високе [і].

1 — В, 2 — Б, 3 — Г, 4 — Д

Огубленим серед поданих є лише [о]. Низьке підняття має [а], високо-середнє [и], а переднього ряду високого підняття є [і]. Звук [е] має середнє підняття, тому він зайвий.

1 — Д, 2 — В, 3 — Г, 4 — А

У парі казка і каска дзвінкий звук протиставлений глухому. У парі лук і люк твердий приголосний протиставлений м’якому. У парі пара і тара губний [п] протиставлений передньоязиковому [т]. У парі торочка і сорочка зімкнений [т] протиставлений щілинному [с]. Огубленість стосується голосних, тому така ознака зайва.

Г. Алофони, зумовлені місцем звука в слові або наголосом, називаються позиційними

Позиційними називають алофони, які залежать від місця звука в слові чи від наголосу. Інваріант є абстрактним поняттям, а не конкретним звуком. Алофон не є окремою фонемою, а лише виявом фонеми в мовленні. Алофони, зумовлені сусідніми фонемами, називаються комбінаторними.