Самостійна робота «Принципи українського правопису та орфограма» з української мови для 10 класу

Г. роспитати, безхмарний, розвіяти

Префікс у слові розпитати пишеться з літерою з, а не роспитати. У решті рядків префікси роз- і без- написано правильно.

А. Лук’ян; Г. миш’як; Е. пів’яблука

Апостроф пишемо після префіксів і першої частини складних слів на твердий приголосний (пів’яблука), а також у словах миш’як і Лук’ян. Після кореневого приголосного, крім р, перед губним апострофа немає (цвях, мавпячий), а перед й апостроф не ставимо (курйозний).

Б → Г → А → В

Спершу йдеться про орфографію загалом, потім уводиться поняття орфограма. Речення зі словом «Це» пояснює саме це поняття, а останнє речення говорить про правило, яке застосовують до такої орфограми.

1 — Г, 2 — Д, 3 — В, 4 — А

Слова сказати і схиляти ілюструють фонетичний принцип, бо префікс з- перед к і х пишеться як с-. Слова весна і степи ілюструють морфологічний принцип, бо ненаголошені е й и перевіряються спорідненими словами. Слова бджола і дзвоник написані за історичним принципом, бо дж і дз позначають одну фонему. Слова проте і про те розрізняються за смисловим принципом, бо це сполучник і займенник з прийменником. Приклад гора і гір, села і сіл стосується історичних чергувань, які належать до фонологічного принципу, і жодному принципу ліворуч не відповідає.

1 — Б, 2 — Д, 3 — Г, 4 — В

У парі ряска і разка потрібно вибрати літеру, тому це вибір потрібної літери. Слово вгору належить до написань разом. Слово хо-джу показує поділ для переносу. В’ячеслав містить апостроф. Наявність чи відсутність літери не ілюструє жоден приклад ліворуч.

Б. За фонетичним принципом префікс з- перед к, п, т, ф, х пишемо як с-, наприклад стерти.

Правильне твердження про префікс з- перед к, п, т, ф, х за фонетичним принципом. Фраза про написання так, як звучать, описує фонетичний принцип, а не морфологічний. Однакове написання значущих частин споріднених слів є ознакою морфологічного принципу, а не історичного. Написання ненаголошених е, и за традицією належить до історичного принципу, а не до смислового.

А. зкласти, спитати, схопити

Префікс з- перед к, п, т, ф, х за фонетичним принципом змінюється на с-, тому правильно скласти, а не зкласти. У решті рядків префікс написано правильно.

А. морквяний; Б. бур’ян; Е. різьбяр

Апостроф ставимо після твердого р наприкінці складу (бур’ян). Після кореневого приголосного, крім р, перед губним апострофа немає, тому свято, дзвякнути, тьмяний пишемо без нього, а різьбяр і морквяний мають правильне написання.

В → Б → Г → А

Текст починається із загального твердження про два види орфограм. Далі йдеться про буквені, потім про небуквені, що показує слово «навпаки», а завершує приклад небуквеної орфограми, який спирається на вже названий апостроф.

1 — Б, 2 — В, 3 — А, 4 — Д

Слова яблунька і кузька ілюструють фонологічний принцип через сполуки -ньк- і -зьк-. Слова просьба і молотьба написані за морфологічним принципом, бо літери для глухих перед дзвінкими пишуться за спорідненими словами. Слова леміш, левада, келих мають ненаголошені е, и, що не перевіряються наголосом, тому написані за традицією. Пара напам’ять і на пам’ять розрізняється за змістом, це смисловий принцип. Слова Аристотель і авіатор належать до іншомовних слів, які відповідають фонетичному принципу, а його ліворуч немає.

1 — Д, 2 — Г, 3 — Б, 4 — А

У парі облич і обличчя в одному слові є зайва літера, тому це наявність чи відсутність літери. Слово будь-що пишеться через дефіс. Запис од-но-скла-до-ве показує поділ для переносу. Слово комп’ютер містить апостроф. Написання окремо не ілюструє жоден приклад ліворуч.

В. У словах бджола й дзвоник сполуки дж і дз позначають одну фонему, і це написання зумовлене історичною традицією.

Правильне твердження про бджола й дзвоник, бо дж і дз на позначення однієї фонеми належать до історичного принципу. Написання е в словах весна і степи перевіряється спорідненими словами, тож це морфологічний принцип. Літера г у слові нігті пишеться за морфологічним принципом, бо ніготь споріднений слову. Різне написання слів вгору і в гору залежить від значення, тобто від смислового принципу.