Самостійна робота «Кличний відмінок» з української мови для 10 класу

А. добродію, хлопцю, місяцю, Сергію

Слово хлопець змінює закінчення на -че, тому правильна форма хлопче, а не хлопцю. У рядку з Павле, Ілле, друже, козаче всі кличні форми із закінченням -е утворено правильно. У рядку з Миколо, колего, старосто, трудяго закінчення -о, а в рядку з сину, батьку, лікарю, учителю закінчення -у та -ю відповідають нормі.

В. Привіт, Назаре!; Г. Добрий день, Олено Вікторівно!; Д. Дякую тобі, Андрійку!

У звертаннях Добрий день, Олено Вікторівно, Дякую тобі, Андрійку та Привіт, Назаре усі звертання стоять у кличному відмінку. У реченнях Дякую, Оксанка, Прошу Вас, Валентина Іванівна та Привіт, Ірина замість кличної форми вжито називний відмінок, а мало бути Оксанко, Валентино Іванівно, Ірино.

Б → Г → А → В

Спершу з’ясовують рід і відміну, бо від них залежить набір закінчень. Потім визначають групу, після цього добирають закінчення. Наприкінці форму записують і перевіряють на винятки, бо без утвореної форми перевіряти нічого.

1 — Г, 2 — В, 3 — Б, 4 — Д

Ларисо належить до жіночого роду твердої групи. Андрію чоловічого роду м’якої групи. Хлопче утворено від хлопець із закінченням -че. Озеро середнього роду, тож його клична форма збігається з називною. Павле має закінчення -е, але це чоловічий рід твердої групи, тому воно не підходить до жодного правила.

1 — В, 2 — Д, 3 — Г, 4 — Б

У реченні з Оксанка потрібна форма Оксанко за правилом для жіночого роду твердої групи. У реченні з хлопцю потрібна форма хлопче за правилом для слів на -ець. У реченні з Друг Іван обидва слова мають бути в кличному відмінку, тобто друже Іване. У реченні з курчу слово курча не змінюється. Правило про множину не порушено в жодному реченні.

Г. Спасибі, земле, за твої щедроти!

У реченні Спасибі, земле, за твої щедроти іменник земля має правильну кличну форму. У реченні Шановний Сергій Петрович потрібно Шановний Сергію Петровичу. У реченні з доленька потрібно доленько. У реченні зі словом швець потрібно шевче.

В. кравче, школяре, швець, Богдане

Слово швець стоїть у називному відмінку, а кличною формою є шевче. У рядку з кравче, школяре, Богдане форми відповідають нормі. Рядки з Ларисо, сестро, Ганно, мамо, з Василю, Ігорю, лікарю, краю та з Юліє, Маріє, ноче, мріє складено з нормативних кличних форм.

В. Колего Степане, допоможіть мені.; Г. Пані Катерино, дякуємо вам.

У звертаннях Колего Степане та Пані Катерино загальна назва й ім’я стоять у кличному відмінку. У реченні з Брате Петр друге слово лишилося в називному, а треба Петре. У реченні з Друже Іван треба Іване. У реченні з Президент Андрій обидва слова мають бути в кличному відмінку, тобто Президенте Андрію.

Г → А → Б → В

Спочатку визначають склад звертання, бо від цього залежить правило. Далі утворюють кличну форму загальної назви, після цього додають до неї ім’я в кличному відмінку. Наприкінці записують результат і перевіряють обидві форми, тобто друже Іване.

1 — Б, 2 — Д, 3 — А, 4 — Г

Маріє має закінчення -є, як і належить іменникові м’якої групи без пестливого значення. Матусю пестливе, тому має -ю. Сину має закінчення -у. У звертанні брате Петре обидва слова стоять у кличному відмінку. Миколо має закінчення -о, а це не ілюструє жодного з правил.

1 — Д, 2 — В, 3 — Б, 4 — А

У реченні з сестра потрібна форма сестро за правилом для жіночого роду твердої групи. У реченні з кравцю потрібна форма кравче. У реченні з Брат Петро обидва слова мають бути в кличному відмінку, тобто брате Петре. У реченні з цуценю слово цуценя не змінюється. Правило про закінчення -є жодним реченням не порушено.

Б. Тут, запорожче, треба Соломона.

У реченні Тут, запорожче, треба Соломона слово запорожець має правильну кличну форму із закінченням -че. У реченні з дівчина з Полтави потрібно дівчино. У реченні з ріка потрібно ріко. У реченні з Андрійко потрібно Андрійку.