Презентація «Зміни приголосних під час словотворення» з української мови для 10 класу

Показати фото і запитати, що спільного між піском і словом піщаний. Далі підвести до думки, що приголосний на кінці основи змінюється, коли до неї приєднується суфікс. Наголосити, що цю зміну фіксують на письмі, тому вона належить до орфографічної норми. Правило одразу не називати, клас має сам помітити перехід [ск] у [шч].

Учні називають кінцевий приголосний основи і суфікс, що спричинив зміну. Разом доходимо висновку, що перед -ськ- і -ств- кінцевий приголосний не залишається тим самим. Типова помилка, учні просто дописують суфікс, не зважаючи на основу. Тут правило ще не формулюємо, лише збираємо спостереження.

Розібрати три групи за таблицею, кожну з прикладом. Звернути увагу, що [г], [ж], [з] дають зьк і зтв, [к], [ч], [ц] дають цьк і цтв, [х], [ш], [с] дають ськ і ств. Приклад Париж → паризький показує зразок зьк, як і Онега → онезький. Окремо проговорити винятки казахський і баскський: у казахському кінцевий [х] не змінюється, у баскському [к] не змінюється. Запитати, чому так, і відповісти, що ці форми треба запам'ятати.

Відповіді: ризький, кавказький, убозтво, боягузтво; дрогобицький, гадяцький, козелецький; жіноцтво, ткацтво, стрілецтво; сиваський, паризький, чумацтво, товариство; у казахському [х] не змінився, у баскському [к] не змінився. Нехай учні щоразу називають кінцевий приголосний основи. Типова помилка — зайва буква к: дрогобичкський замість дрогобицький.

Головний рядок таблиці показує, що причиною зміни є або форма слова, або новий суфікс. Навести приклади з підручника і попросити визначити, де словозміна, а де словотвір. Підкреслити, що в обох випадках зміну передають на письмі. Помилка, учні плутають відмінювання і творення нового слова.

Показати ланцюжок від прикметника турецький до іменника Туреччина. Пояснити, що на межі основи і суфікса -ин- з'являється новий звук. Звернути увагу на приклади козаччина і Кужченко, там інший суфікс і інший результат. Наголосити, що зміну завжди передають на письмі.

Розглянути чотири групи змін перед -ин-, -енк-, -ан-. Звернути увагу, що [ц'к] дає чч, а [с'к], [ск], [шк] дають щ, [з'к] дає жч. Нагадати виняток: галицький → Галичина пишемо з однією буквою ч, без подвоєння чч. Попросити учнів повторити ці пари вголос.

Відповіді: Німеччина, вояччина; Одещина, Черкащина; вощаний і вощина; дощаний, піщаний; Палажченко. Пастка слайда, слово галицький дає Галичину з однією буквою ч, без подвоєння чч. Учні часто механічно подвоюють ч там, де його немає. Нехай кожен приклад прокоментують через основу і суфікс.

У таблиці видно, як механічне застосування правила народжує помилку. Проговорити кожен рядок і пояснити, чому нормативна форма саме така. Винятки казахський, баскський і Галичина треба просто знати. Попросити учнів записати ці слова в зошит окремим рядком.

Коротко пояснити, що чергування називають історичними, бо причини, які їх викликали, у сучасній мові вже не діють. Згадати перше перехідне пом'якшення, коли [г], [к], [х] перед голосними переднього ряду дали [ж], [ч], [ш]. Друге перехідне пом'якшення пов'язане з [і], тому книга дає книзі, а свічка дає свічці. Терміни заучувати не обов'язково, достатньо розуміти логіку.

Показати, що подібні зміни працюють не лише в іменниках, а й у дієслівних формах. Звернути увагу на [б] перед [л'], де один звук чергується з двома. Попросити учнів доповнити рядки своїми прикладами. Типова помилка, писати садю замість саджу.

Відповіді: дві букви ч, бо [ц'к] з -ин- дає [чч]; буква щ, бо [с'к] з -ин- дає [шч]; жч, бо [з'к] з -енк- дає [жч]; щ, бо [ск] з -ан- дає [шч]; у слові Галичина пишемо одну букву ч, без подвоєння чч. Кожну відповідь учень має будувати від основи і суфікса. Підказка на слайді пропонує схему з трьох колонок.

Показати, що написання фіксує те, що відбувається у вимові. У слові Туреччина група [ц'к] зникає, чуємо довгий м'який звук, а на письмі з'являються дві букви ч. Запропонувати учням перевірити цей зв'язок на слові Одещина. Підкреслити, що саме тому правило належить до орфографічної норми.

Правильна відповідь, Одещина, бо [с'к] перед -ин- дає [шч], на письмі це буква щ. Типова помилка, написання Одесьчина з буквами сьч. Нагадати, що кінцевий приголосний основи і суфікс треба бачити разом.

Правильна відповідь — казахський: тут кінцевий [х] основи не змінюється. У решті слів основа зазнає змін: чех → чеський, Одеса → одеський, Кременчук → кременчуцький. Типова помилка — казаський або казацький за аналогією до козацький. Варто ще раз повторити рядок винятків.

Зібрати все в одну схему, спочатку суфікси -ськ- і -ств-, потім -ин-, -енк-, -ан-. Окремо проговорити винятки і причину, чому вони не підкоряються правилу. Запропонувати учням відтворити схему з пам'яті в зошиті. Це підсумок, тому нових прикладів тут не додаємо.

Домашнє завдання охоплює всі три групи змін і винятки. У пункті зі схемою варто вимагати колонки основа, суфікс, результат. На наступному уроці почати з перевірки схем і кількох утворених слів. Нагадати, що приклади слів треба брати з підручника.