Презентація «Чергування голосних і приголосних» з української мови для 10 класу

Почніть із фото. Соняшник споріднений із сонцем, і саме в цьому слові давнє -чн- перетворилося на -шн-. Скажіть класу, що в мові, як і в природі, зміни мають причину, просто причина давня. Запитайте, чи чули вони колись форму сонячник, і обіцяйте розібратися з цим до кінця уроку. Тему поки не називайте, її дадуть приклади.

Відповідь: історичні чергування приголосних. Не давайте означення одразу, нехай клас помітить, що в трьох формах одного слова з'являються різні приголосні і що ланцюжок має два кроки. Типова помилка учнів полягає в тому, що вони пояснюють зміну милозвучністю. Насправді причина давня, її в сучасній мові вже немає. Запишіть ланцюжки на дошці й попросіть назвати, які саме звуки змінюються.

Тепер назвіть явище своїм ім'ям: це історичні чергування приголосних, звукові чергування, зумовлені історичними причинами, яких у сучасній мові вже немає. Підкресліть, що причина зникла, а результат залишився і став нормою. Типова помилка полягає в тому, що учні шукають пояснення в сусідніх звуках сучасної форми. Наголосіть, що такі зміни відбуваються як при відмінюванні, так і при творенні нових слів.

Поясніть механізм: [г], [к], [х] були твердими і могли стояти перед голосними заднього ряду, а перед голосними переднього ряду пом'якшувалися. На українському ґрунті пом'якшені [ж'], [ч'], [ш'] стверділи, тому в сучасних словах чуємо тверді звуки. Зверніть увагу, що це найдавніша група змін і вона спільна для всіх слов'янських мов. Помилка, яку варто зупинити одразу: учні пишуть вікний замість вічний, бо не бачать позиції перед голосним переднього ряду.

Покажіть, що в ряді з'являється третій звук, і саме цей ряд найчастіше трапляється у відмінках. Зміна [г], [к], [х] на [з'], [ц'], [с'] відбулася пізніше і пов'язана з пом'якшенням перед [і]. На дошці варто записати всі три ланки, щоб учні бачили, що це не дві різні пари, а один процес. Типова помилка: учні плутають ніжка і на нозі й пояснюють їх одним правилом.

Лінія часу допомагає не завчати ряди напам'ять, а розуміти їхню послідовність. Проговоріть, що спочатку все залежало від голосного ряду, а вже потім звуки застигли в тих формах, які ми чуємо сьогодні. Зверніть увагу, що [з'], [ц'], [с'] у другій зміні з'являються тільки перед [і]. Типова помилка: учні вважають, що обидва пом'якшення відбувались одночасно.

Відповіді для дошки (форми з чергуванням): Ольга → Ользі, Марічка → Марічці, Наталка → Наталці, ріка → ріці, свекруха → свекрусі, вухо → у вусі, сваха → свасі, подруга → подрузі, рік → у році, Кременчук → у Кременчуці, вік → у віці, Буг → Бузі, Прага → Празі, Рига → Ризі. У давальному відмінку Кременчук має форму Кременчуку, а чергування відбувається в місцевому. Сиваш, Дрогобич і Калуш форм на -і з чергуванням не показують, бо [ш], [ч] не змінюються. Поясніть, що в місцевому відмінку причина та сама, змінюється лише закінчення.

Друга велика група змін пов'язана з давнім суфіксом j, який уже не видно в сучасній формі. До цієї групи належать і [к] → [ч], [х] → [ш], [ст] → [щ]: плакати → плачу, рухати → рушу, пустити → пущу. Окремо назвіть [б] → [бл], [п] → [пл], [в] → [вл], [м] → [мл], [ф] → [фл]: робити → роблю, ліпити → ліплю, ловити → ловлю. Типова помилка: учні пишуть радю замість раджу, бо не бачать давнього суфікса.

Відповіді з вправи: берегти → бережу, виїздити → виїжджу, возити → вожу, голубити → голублю, графити → графлю, гуркотати → гуркочу, догодити → догоджу, запросити → запрошу, колихати → колишу, кропити → кроплю, лагодити → лагоджу, ловити → ловлю, пекти → печу, простити → прощу, стомити → стомлю. Не кожне дієслово змінює приголосний, тому перевіряйте всі особові форми дієслова. Скажіть класу, що у формі третьої особи множини основа нерідко залишається незмінною, і це добрий спосіб себе перевірити.

Ця сітка охоплює найчастіші випадки словотворення, і саме тут буває найбільше помилок. Запропонуйте учням скласти схему-підказку: спочатку кінцевий звук основи, потім суфікс, потім результат. Нагадайте про слова, які не змінюються: казах → казахський, баски → баскський. Типова помилка: писати німецький → Німечина без подвоєння.

Додайте відповіді для інших слів: Дрогобич → дрогобицький, Запоріжжя → запорізький, Кременчук → кременчуцький, Гадяч → гадяцький, Калуш → калуський, Сиваш → сиваський, Волноваха → волноваський, Гаага → гаазький, чумак → чумацький, убогий → убозький, боягуз → боягузький, юнак → юнацький, пророк → пророцький, волох → волоський, птах → птаство, узбек → узбецький, викладач → викладацький, гігант → гігантський, Ятрань → ятранський, парубок → парубоцький, брат → братський, Острог → острозький, Лейпциг → лейпцизький, Золотоноша → золотоніський. Зверніть увагу, що від Кавказу утворюється кавказький. Найчастіше учні забувають зміну в словах із основою на [х].

У цих словах відбулася дисиміляція: давнє -чн- змінилося на -шн-. До цього ж списку належать рушниця, дворушник, сердешний. Походження варто проговорити вголос: рука, сонце, мірка, торік, серце. Типова помилка: учні пишуть ручник замість рушник, коли йдеться про рушник для рук.

Таблиця показує, що помилка виникає тоді, коли правило застосовують механічно, без урахування суфікса й винятків. Проговоріть кожен рядок уголос, щоб клас почув різницю між ненормативним і нормативним варіантом. Зверніть увагу на подвоєння в слові Німеччина, воно теж походить із давньої зміни [ц'к]. Найчастіше учні помиляються саме в прізвищах і географічних назвах.

Тут чергуються не приголосні в корені, а службові слова, і причина зовсім інша, милозвучність. Озвучте умову для в, ф, св, хв, тв, льв: у ставимо перед ними незалежно від закінчення попереднього слова (зайшла у фойє). Після голосного перед приголосним уживаємо в, але крім в, ф, св, хв, тв, льв (пішла в садок). Сполучник і потрібен також перед словом, що починається на й, я, ю, є, ї, і при зіставленні понять: дні і ночі, війна і мир. Типова помилка: учні вибирають форму лише за літерою попереднього слова і забувають про паузу після розділового знака.

Це ключове порівняння уроку, тому не поспішайте. Історичні зміни застигли в мові раз і назавжди, а вибір у чи в і і чи й щоразу залежить від того, який звук стоїть поруч. Запитайте клас, чому в поезії це правило часто порушується, і підкажіть, що причина у вимогах ритму. Типова помилка: учні намагаються пояснити нога → нозі сусідніми звуками.

Правильна відповідь: книга → книзі. Тут [г] перейшов у [з'] перед [і], а це ознака другого перехідного пом'якшення. Решта пар показують перше перехідне пом'якшення перед голосними переднього ряду. Типова помилка: учні вибирають вік → вічний, бо це найвідоміший приклад, але в ньому інший механізм.

Правильна відповідь: мірка. У слові мірошник відбулася дисиміляція, і давнє -чн- змінилося на -шн-, тому воно потрапило до винятків разом із рушником і соняшником. Решта варіантів є спорідненими словами, але безпосередньо від слова мірка утворено мірошник. Типова помилка: учні вибирають міра, бо це найкоротше слово з тим самим коренем.

Підсумок збирає три різні групи, які учні часто змішують в одну. Проговоріть ще раз, що історичні зміни не залежать від сучасного оточення, а у–в та і–й щоразу залежать. Запитайте, чи змінилася їхня відповідь на загадку про соняшник. Якщо ні, поверніться до винятків на слайді дванадцять.

Завдання переносить правило в самостійне висловлювання, тому найкраще працює на знайомому матеріалі. Радьте писати про конкретні місця, тоді потрібні слова з'являться природно. Критерії перевірки: обсяг, наявність щонайменше п'яти слів із чергуванням, правильні форми давального і місцевого відмінків. Типова помилка: учні вставляють приклади штучно, без зв'язку з текстом, це варто заздалегідь обговорити.