Дитячі вірші українською: Олесь, Глібов, Леся Українка

Ритм і рима допомагають дитині вслухатися в українські слова, запам’ятовувати їх і повторювати. Нижче — короткі вірші українських класиків, які пишуть для дітей уже понад сто років: Олександра Олеся, Леоніда Глібова, Лесі Українки. А ще народні забавлянки для найменших, які читають разом із рухами.

Вірші про тварин

Олександр Олесь — «Зайчик і жабка»

Вісім рядків про те, як зайчик вирішив пожартувати з жабкою. Малюк може показувати, як зайчик підкрадається, а жабка стрибає.

Глянув зайчик на бузок
І угледів жабку,
Потихеньку підійшов
Та й смикнув за лапку.

А зелена жабка: "Ква!" —
З жаху затрусилась
Та з куща на землю — плиг!
Ледве не убилась.

— Олександр Олесь

Олександр Олесь — «Жив собі зайчик…»

Коротка віршована казочка про зайчика, який мав свою хатку, миску й капці. Добре підходить для першого вивчення напам’ять.

Жив собі зайчик в бузиновій хатці,
Мився з миски, спав на канапці,
Мав кожуха і сіренькі капці.

Сіяв моркву, редьку і капусту,
Щоб не було в животику пусто,
А в коморі щоб лежало густо.

— Олександр Олесь

Леонід Глібов — «Коник-стрибунець»

Довший вірш-пісенька про веселого коника в степу — для старших дошкільнят і молодших школярів. Його можна читати по черзі: кожна дитина — свою строфу.

У степу, в траві пахучій,
Коник, вдатний молодець,
І веселий, і співучий,
І проворний стрибунець,
Чи в пшениченьку, чи в жито,
Досхочу розкошував
І цілісінькеє літо,
Не вгаваючи, співав;
Розгулявся на всі боки,
Все байдуже, все дарма...
Коли гульк — аж в степ широкий
Суне злючая зима.
Коник плаче, серце мліє;
Кинувсь він до Мурав’я;
— Дядьку, он зима біліє!
От тепер же згину я!
Чуєш — в лісі ворон кряче,
Вітри буйнії гудуть?
Порятуй, порадь, земляче,
Як се лихо перебуть!
— Опізнився, небораче, —
Одказав земляк йому, —
Хто кохав життя ледаче —
Непереливки тому.
— Як же в світі не радіти?
Все кругом тебе цвіте, —
Каже Коник, — пташки, квіти,
Любе літечко на те;
Скочиш на траву шовкову —
Все співав би та співав. —
На таку веселу мову

Муравей йому сказав:
— Проспівав ти літо боже, —
Вдача вже твоя така, —
А тепер танцюй, небоже,
На морозі гопака!

— Леонід Глібов

Вірші про літо й природу

Олександр Олесь — «Все навколо зеленіє…»

Все навколо зеленіє,
річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
і з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте...

"Швидше, мамо, черевичкиї
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
я і сам не підійду".

— Олександр Олесь

Після читання вийдіть надвір і пошукайте все, про що йдеться у вірші: річку, вітер, траву.

Леся Українка — «На зеленому горбочку»

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

— Леся Українка

Народні забавлянки для найменших

Забавлянки — народні віршики, які дорослі промовляють, граючись із малюком: перебирають пальчики, плескають у долоні, погладжують ніжки. Дитина спочатку повторює лише рухи, а згодом підхоплює й слова.

«Сорока-ворона»

Дорослий кружляє пальцем по долоньці малюка, ніби «варить кашку», а потім перебирає пальчики від мізинчика: «і цьому дам…». Великий пальчик — «бецман», тобто ледащо, — каші не отримує.

Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Підіть, діти, по водицю!

І цьому дам,
і цьому дам,
І цьому дам,
і цьому дам,
А цьому не дам:
Цей бецман
— Він дрова не рубав,
В хату не носив,
печі не топив,
Води не носив,
діжі не місив,
Каші не варив,
хліба не ліпив,
В піч не саджав,
кашу доїдав.

— народна забавлянка

«Ладки, ладки»

Малюк плескає в долоньки в такт віршика.

Ладки, ладки,
Побилися бабки.
За кого, за кого?
За Костюньку малого.

— народна забавлянка

«Кую, кую ніжку»

Дорослий легенько постукує по п’яточці малюка, ніби кує підківку.

Кую, кую ніжку,
Поїду в доріжку,
Куплю черевички,
Ніжки невеличкі.

— народна забавлянка

Як читати й вивчати вірші з дитиною

Вік і довжина. Для дітей 1–3 років — забавлянки й віршики на 4–6 рядків. Дошкільнятам — вірші на 8–12 рядків. Молодшим школярам — довші твори, як «Коник-стрибунець».
Спершу — зміст. Прочитайте вірш уголос, поясніть незнайомі слова й запитайте, що сталося з героєм. Вірш легше вивчити, коли дитина уявляє його.
По два рядки. Вивчайте частинами й щоразу починайте з уже вивченого.
Рухи й малюнки. Покажіть рухи героя або намалюйте його — так текст запам’ятовується швидше.
Без поспіху. Для виступу в садочку досить 4–8 рядків, які дитина промовляє спокійно. Театральна інтонація не обов’язкова.

Часті питання

З якого віку читати дитині вірші?

Від народження: колискові й забавлянки малюк слухає задовго до того, як почне говорити. Вчити напам’ять короткі вірші можна приблизно з 3 років.

Що таке забавлянка?

Жанр дитячого фольклору — короткий римований віршик, який дорослий промовляє, граючись із малюком: перебирає пальчики, плескає в долоні, гойдає на колінах.

Який вірш обрати для виступу в садочку?

Короткий, на 4–8 рядків, зі знайомими словами — наприклад, «Зайчик і жабка» Олександра Олеся.

Як швидко вивчити вірш?

Поясніть зміст, розділіть вірш на пари рядків і повторюйте по кілька хвилин щодня. Допомагають рухи й малюнок до вірша.